Версія для
слабозорих:
Звичайна
версія
Фон
Зображення
Інтервал

ВИШИВАНЕ НЕОФІЦІЙНЕ СВЯТО

Дата: 16.05.2024 14:27
Кількість переглядів: 141

  Це неофіційне свято, яке вшановує предмет національного одягу – вишиту сорочку, яка набула нової популярності, ставши модним предметом одягу.

     Історія Дня вишиванки веде свій початок з 2006 року. Хрещеною мамо свята стала чернівчанка Леся Воронюк.

З 2010 року свято поширилось на інші міста України, а з 2014 році стало міжнародним – у вишиванки в третій четвер травня вбрались українці в Канаді, США, Італії, Німеччині, Франції, Португалії, Румунії та Росії. Так свято, хоч і залишилось неофіційним, отримало статус всесвітнього.

 

ФАКТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ВИШИВАНКУ

 

Перші сліди вишитого одягу на території України археологи відносять до перших століть нашої ери. Тоді вишивка мала не тільки декоративний, але й захисний характер – на полотно наносили символи, які мали захистити людину від зла, подарувати їй удачу. Традиція вишивати одяг не переривалась на українських землях ніколи. Таким чином оздоблювали речі всі верстви населення – від селян до знаті. В Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України наразі є три види вишивки: техніка "білим по білому" селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області, борщівська народна вишивка – чорна і з великою щільністю візерунку, а також гадяцька – виконана синім по білому. Окрім хрестика в Україні побутує маса традиційних технік вишивки – лиштва, низь, мережка, різні виді декоративних швів, а також вирізування. У північних районах України дуже поширена двоколірна вишивка – знамените поєднання червоного та чорного кольорів. А от у західних областях традиційні орнаменти дуже барвисті і можуть поєднувати більше десятка різнокольорових ниток в одному візерунку. Певно, головним популяризатором включення вишиванки у повсякденний одяг можна вважати письменника Івана Франка. Вишиванки є предметом колекціонування, в тому числі музейного. Особливо коштовні екземпляри можуть коштувати десятки тисяч доларів. Такі сорочки можна і треба зберігати, як сімейні реліквії та передавати у спадок. На сьогодні вишивка більше не вважається суто жіночою справою. В Україні є відомі майстри-чоловіки, які створюють вишиті сорочки та інші предмети побуту. Команда бібліотеки впродовж тривалого часу моніторила тематичні сайти аукціонів української автентики. Особлива увага приділялась вишитим сорочкам. Пропонуємо вашій увазі дібрану нами фотогалерею. Якщо ви не маєте можливості відвідати музей, запрошуємо до перегляду скомпонованої фотогалереї. 

« повернутися