Версія для
слабозорих:
Звичайна
версія
Фон
Зображення
Інтервал

ПОЕТ НА МЕЖІ

Дата: 06.02.2023 10:33
Кількість переглядів: 170

#Бібліотека_інформує     132 роки тому народився Павло Тичина - український поет, літературознавець, мовознавець, перекладач, державний та громадський діяч.      Оригінал вірша Павла Тичини,який совєцька цензура переписала на свій лад.

Я єсть народ, якого Правди сила  ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.  Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.  Московіє!  Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала…  О, як твій дух осатанів!  Ти думала — тобою весь з'їдаюсь?  — та, подавившись, падаєш в траву…  Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.  Я єсть народ,  якого Правди сила  ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! —  а сила знову розцвіла.  Сини мої, незламні українці,  я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,  дітей з ярма спішіте визволять!  На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі — я прошу, молю! —  вбивайте ворогів, злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!  Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову.  Я стверджуюсь, я утверждаюсь,  бо я живу.  Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! —  Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать! І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву…  Я стверджуюсь, я утверждаюсь,  бо я живу.  Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть,  заблискотять косарки в житі,  заводи загудуть… І я життям багатим розсвітаюсь,  пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.  Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.  Яка біда мене, яка чума косила! —  а сила знову розцвіла.  Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!  Тобі ж кладу я дошку гробову!  Я стверджуюсь, я утверждаюсь,  бо я живу.

     Це оригінал, який совєцька цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість "незламних українців" були "червоні українці". Замість "Московіє" - "Тевтоніє" і так далі... Вони хотіли вбити наш дух. Але ми таки незламні і ми переможемо потвору-московію      Грані його таланту доносять до нас дихання епохи у яку жив і творив поет. А також дозволяють по- новому прочитати відому поезію та по-іншому побачити її автора.     «У страшну добу сталінських репресій одних письменників розстріляли, других – зіслали у концтабори, третіх розтлили. Тичину репресували визнанням. Покара славою – одна з найновіших і найефективніших форм боротьби із мистецтвом», – писав про Павла Тичину Василь Стус.

 

« повернутися